Історія закладу
Придніпров'я...- Край багатий своєю історією. З вуст в уста, од покоління в покоління передаються легенди, бувальщини, різноманітні оповіді, пов'язані з заселенням та побутом, створенням різнопланових адміністративних центрів, закладів, організацій цього благодатного куточка України.
Має свою історію і Дніпропетровський район. До його складу входить велика кількість сіл та селищ. Майже всі вони знаходяться поміж мальовничих приток могутнього Дніпра-Славути, маючи свою історію, свої традиції, свою інфраструктуру. Кожне село, селище своєрідне, неповторне, ріднить їх лише одне: всі вони невидимими нитками міцно зв'язані з містом - гордим велетнем Дніпропетровськом.
Нитка Дніпропетровського району чи не найкоротша з усіх, і тому ще з початку свого заснування утверджував він свій імідж не лише як сільськогосподарський район, а і район з досить розвиненою промисловістю.
Саме тому сільські школи району вирішували проблему профорієнтації учнів не лише підготовкою кадрів для сільськогосподарського виробництва, а і для промисловості міста.
Це і сприяло бурхливому розвитку руху юних техніків в районі. В кінці 80-х та на початку 90-х років ХХ ст. практично в кожній школі існували гуртки технічного напрямку, які мали переважно профорієнтаційне спрямування. В цих гуртках готували майбутніх механізаторів, шоферів, столярів, майстрів пошиву одягу, картингістів, операторів радіостанцій. Перед у цій роботі вели Кіровська СШ, Зорянська СШ, Новоолександрівська СШ, Підгороднянська СШ №1. У 1986 році на цій базі в районі була створена СЮТ при Новоолександрівській СШ. Її першим директором став В.І.Васькін
В роки становлення незалежної держави відбувається активізація руху юних техніків, розширюються сфери діяльності СЮТ, збільшується кількість гуртківців, виникають потреби відкриття нових секцій, гуртків. І в І995 році була проведена реорганізація СЮТ в Центр технічної творчості та дозвілля школярів і молоді.
Його директором став Підтиканий Микола Миколайович. З перших кроків свого існування Центр згуртував навколо себе ентузіастів і любителів популярного в той час виду спорту – картинга.
Найкращих успіхів досягли картингісти Зорянської СШ, роботою яких безпосередньо керував директор ЦТТ та ДШМ Підтиканий М.М. В 1996 році юні картингісти вибороли 1 місце у обласних змаганнях та 3 місце на чемпіонаті України з картингу.
У вирішенні проблеми профорієнтації дітей важливу роль відігравали і гуртки моделювання і пошиву одягу. Вели їх досить кваліфіковані фахівці, була і відповідна матеріальна база. Члени гуртків отримували не тільки хорошу підготовку швейної справи, але і навички дизайну та вміння демонструвати пошитий одяг перед глядачами.
Цією важливою справою займався гурток «Силует», керівник Підтикана С.М., на базі Зорянської СШ. Гурток існував більше 10 років і став візитною карткою школи. Жоден шкільний, районний захід не відбувався без музичної шоу-програми з показом моделей юних швачок. Для багатьох дівчаток гурток «Силует» став першою сходинкою до майбутньої професії. За час існування гуртка 11 дівчаток пов'язали своє подальше навчання з професією швачки. Двоє з них закінчили вищі навчальні заклади і отримали професію дизайнер верхнього жіночого одягу.
Велике зацікавлення в дітей викликали заняття в радіотехнічних гуртках. Центр забезпечував роботу трьох гуртків даного напрямку. Це гуртки «Радіооператор», керівник Поварова Л.В. на базі Кіровської СШ, «Радіомайстер», керівник Риндич М.В. на базі Зорянської СШ, «Радіолюбитель», керівник Старишко А.А. на базі Підгороднянської СШ № 1.
В названих гуртках учні не тільки вчилися працювати на колективних радіостанціях, вони з задоволенням спілкувалися на радіохвилях з ровесниками, не лише на території України, а і далеко за її межами. А ще вони добре розумілися на радіоапаратурі, вміли її полагодити та сконструювати щось своє. Так, члени гуртка «Радіомайстер», керівник Риднич М.В., виготовили радіомікрофон, який став у пригоді Зорянській СШ.
Гурток «Радіооператор», керівник Поварова Л.В., розпочав свою роботу ще у 1983 році. З року в рік члени гуртка покращували свої результати з радіоаматорства.
Протягом 80-90 років минулого сторіччя гуртківці були неодноразовими переможцями обласних, республіканських та всесоюзних змагань і нагороджені великою кількістю дипломів, грамот різних рівнів. Серед них є нагороди і дипломи із Чехословаччини, Німеччини та Болгарії.
Популярними в той час були і фотогуртки. Багато років працював фотогурток при Ново
олександрівській школі, керівник Озерський М.В. На базі Партизанської СШ активно працювала «Фотостудія» під керівництвом Москаленко С.В. Саме творче ставлення до своєї справи керівників гуртків дозволило згуртувати колектив фантазерів
-однодумців. Гуртківці були часті гості на святах школи, села, постійно здійснювали екскурсії в ліс, на річку, на виставки в м. Дніпропетровськ, завжди творчо підходили до практичних занять гуртка, вносячи у фотороботи своє бачення.
Процеси відродження національної свідомості, що бурхливо відбуваються на етапі перших кроків молодої незалежної держави, надали нового спрямування діяльності Центру. Сільські школи району активно беруться за відродження національних традицій та ремесел. За справу взялись ті, що встигли перейняти від своїх бабусь та дідусів, зберегли від знищення перлини самобутності нашого народу. Так, при ЦТТ та ДШМ з'являються гуртки «Українська вишиванка», «Петриківський розпис», «Витинанка», «Різьблення по дереву», «Знавці народознавства».
Особливо активно починають вони працюва-ти в школах, що знаходяться поблизу славнозвіс-ної Петриківки. Своєрідною майстернею став гурток «Петриківський розпис», керівник Перепе-лиця І.М., на базі Балівської СШ, керівник Авдє-єнко Н.О., на базі Партизанської СШ. Роботи учас-ниць цих гуртків неодноразово демонструвались на районних, обласних виставках. А ще їх роботи прикрасили інтер'єр Балівської та Партизанської шкіл. Це викликає гордість не лише в самих гуртківців, але і у їх батьків, учнів, адміністрації шкіл які висловлюють подяку членам гуртка не лише за естетичне оформлення школи, але і за популяризацію серед учнів школи цього чудового мистецтва.
Ще активніше за справу відродження самобутності краю беруться гуртківці Партизанської СШ, на базі якої працює ЦТТ та ДШМ.
Процеси відродження національної свідомості, що бурхливо відбуваються на етапі перших кроків молодої незалежної держави, надали нового спрямування діяльності Центру. Сільські школи району активно беруться за відродження національних традицій та ремесел. За справу взялись ті, що встигли перейняти від своїх бабусь та дідусів, зберегли від знищення перлини самобутності нашого народу. Так, при ЦТТ та ДШМ з'являються гуртки «Українська вишиванка», «Петриківський розпис», «Витинанка», «Різьблення по дереву», «Знавці народознавства».
Особливо активно починають вони працювати в школах, що знаходяться поблизу славнозвісної Петриківки. Своєрідною майстернею став гурток «Петриківський розпис», керівник Перепелиця І.М., на базі Балівської СШ, керівник Авдєєнко Н.О., на базі Партизанської СШ. Роботи учасниць цих гуртків неодноразово демонструвались на районних, обласних виставках. А ще їх роботи прикрасили інтер'єр Балівської та Партизанської шкіл. Це викликає гордість не лише в самих гуртківців, але і у їх батьків, учнів, адміністрації шкіл які висловлюють подяку членам гуртка не лише за естетичне оформлення школи, але і за популяризацію серед учнів школи цього чудового мистецтва.
Ще активніше за справу відродження самобутності краю беруться гуртківці Партизанської СШ, на базі якої працює ЦТТ та ДШМ.
За короткий час, при допомозі учнів школи, батьків, під керівництвом директора Центру Кондратюк Л.М., методиста Невеселої Н.Г., керівників гуртків Авдєєнко Н.О., Допіри О.О., створюється кабінет народознавства. В його залах зосереджені роботи членів гуртків «Петриківський розпис», «Українська вишиванка», «Витинанка». Вишиванки Прохорової Тетяни, учениці 9-А класу, які займають почесне місце в залі кабінету народознавства, неодноразово прикрашали районні виставки і були одними з кращих. Роботи юних майстринь гуртка «Петриківський розпис» вражають своєю майстерністю всіх відвідувачів кабінету народознавства.
Члени гуртка «Знавці народознавства» проводять на базі кабінету не лише екскурсії для учнів і жителів села, а і планують створення Малої Академії народних ремесел. А ще в кабінеті народознавства створений інтер'єр української хати, в якій є все, що було обов'язковим в кожній оселі. Це - піч, велика, біла, розмальована; мисник, що аж сяє чистотою; скриня, в якій зберігаються святкові речі; стіл, різне хатнє начиння. І прикрасою всього кабінету є рушники, їх тут багато, вони різні, неповторні.
Ось тут проходять і «Українські вечорниці», свято Святого Миколая, свято «Дівочої коси» та інші. В цьому кабінеті дуже затишно, зручно, душевно спокійно. А скільки тут проведено екскурсій для дітей школи, їх батьків та жителів села.
Справа повернення дітям України стала зі справи Центру - справою школи і села вцілому. Це справжній успіх ЦТТ та ДШМ.
Отже рух юних техніків у Дніпропетровському районі набув ще одного спрямування - руху відродження народної творчості.
Таким чином, центр технічної творчості вже багато років забезпечує зайнятість дітей району в позаурочний час, вирішує проблеми їх національного і громадянського виховання, забезпечуючи розвиток їх творчих здібностей, зайнятість підлітків, схильних до правопорушень, розв’язує важливі проблеми профорієнтації учнівської молоді та становлення їх, як особистостей.
